#день_в_історії
19 лютого 1954 року Прєзідіум Вєрховнава Савєта СССР підпасав указ щодо передачі Криму до складу Української РСР.
Підпису Хрущова тут немає.
Сам текст дуже прозоро натякає на ситуацію, яка склалася тоді у Криму: населення у повоєнні роки скоротилося удвічі, а майже 800 тис корінних кримчан були депортовані.
Згідно з даними Центрального державного архіву громадських об’єднань України (Ф. 1, оп. 52, спр. 490, арк.9) наприкінці 1953 року на всьому півострові залишились тільки З хлібні магазини, 18 магазинів м’ясопродуктів, 8 молочних магазинів, 2 — магазини тканин, 9 — взуття, 5 — будматеріалів і 28 — книжкових магазинів. Повністю припинилася торгівля овочами та картоплею в державному секторі.
Робочих рук катастрофічно не вистачало. Москві довелося вербувати переселенців з РРФСР. Величезні хвилі переселенців з Росії не приносили бажаних наслідків, оскільки більшість з них не були призвичаєні до землеробської культури. Тому, клопоти щодо розбудови краю вирішили перекласти на тих, хто вмів вирощувати не тільки картоплю - тобто на українські плечі. Відродженням краю, розробкою і розбудовою всієї інфраструктури півострова займались виключно українці, які на добровільних засадах зголосилися працювати на відродження цього краю.
А через майже 60 років нащадки тих переселенців з РРФСР стрибали на своїх антимайданах і волали "РЕФЄРЄНДУМ", забувши, ХТО насправді відновив тоді ще радянський Крим...
